Непал зустрів нас лівостороннім рухом, фактом своєї монархічності, неординарним часовим поясом (різниця із Україною у дві години сорок п’ять хвилин), симпатичними, невисокими і енергійними людьми, неймовірної краси гірськими долинами і терасним землеробством. А ще, якоюсь дивною військовою мобілізованістю - по дорозі до Катманду нас зупинили до зубів озброєні військові приблизно на дюжині КПП, кожний з котрих завдяки бетонним конструкціям і мішкам з піском було обладнано так, що він цілком міг би служити опорним пунктом у сутичці.

Іще перед нашим від’їздом з України в ЗМІ пройшла інформація, що у Непалі зараз не спокійно із-за диверсій маоїстів - вони нібито захопили заручника. Наразі це все , що ми знаємо про маоїстів , але було б надзвичайно цікаво познайомитись із ними.

Катманду нас вразив. Це місто чоловічої статі, але не надто маскулинне. Станом на 2004 рік його вага становить чотириста тисяч жителів , а зріст - 2-5 поверхів. Невисоке і худорляве і, як і усі азіати, надзвичайно зжате.

Його зовнішність занедбана, особливо якщо йдеться про склад периферії. А от вигляд центральних районів є дуже навіть пристойним, хоча це все не більше, ніж неоновий макіяж.

Незважаючи на свою неохайність він є надзвичайно привабливим для оточуючих перш-за-все своєю відкритістю і щедрістю своїх недорогих готелів.

Беручи до уваги його молодий вік, у нього не все гаразд із серцево-судинною системою. Адже його вузькі судини майже не справляються із вічним бігом швидких авто - гемоглобінів, вело- і мото - тромбоцитів, пішо - лейкоцитів. Лише вночі, коли він спить обмін речовин його організму дещо сповільняється.

Очевидно, що причиною його серцево-судинних розладів є те, що він уже декілька сторіч підряд щовечора курить гашиш. (50 рупій - менше 1 USD за пакуночок із сірникову коробку).

Вдень він заклопотаний продажем текстилю і сувенірів, але вечірнє його життя є куди насиченішим і активнішим. Хоча лягає він не надто пізно - десь поміж десятої і дванадцятою.

Його музичні смаки є доволі різноманітними, але мабуть найбільше він любить блюз (Моррісона) і свій власний фольк, часом слухає Гоа- music .

Із-за своєї узалежненості від гашишу він є схильним до нав’язливого фантазування - його свідомість частіше генерує власні образи, ніж сприймає події оточуючого світу. Його бурхливі фантазії - плоди його патологічної уяви є настільки привабливими для нього ж самого, що вони не залишають жодних шансів оточуючій реальності. Часом він не впевнений, чи цей світ не наснився йому? Отож, будьте знайомі: Катманду - місто динамічних кольорових сновидінь!

В Катманду ми одразу ж навідались до одного із центральних готелів, де очікували знайти повідомлення від Геннадія та Оксани Володимирівни. На диво, жодної записки від наших співвітчизників там не було і ми подались до найближчого Інтернет-кафе. Виявилось, що наші друзі уже два дні як у Катманду, і те, що вони таки залишали повідомлення у обумовленому готелі. Зупинились вони у Марко Поло Guest House і рекомендували це ж саме зробити і нам. Вже через п’ять хвилин ми опинились там - це доволі солідний і практично пустий у цей не туристичний час готель. Ми домовились платити 400 рупій за трьохмісний номер, що становило близько 2 USD з кожного. Тільки но ми встигли вселитись, як у двері радісно застукали - це сталося! Від тепер і ще з двадцять п’ять днів під словом "ми" я розумітимемо п’ятірку людей.

Оксана і Геннадій прилетіли сюди із Делі, куди так само дісталися літаком. До речі, про Індію вони відзиваються із жахом - незабаром нам всім туди дорога.

Наступного дня зранку ми мали невеличку прогулянку до Храму Мавп - Svayambunath. Цей, один із найстаріших храмів, побудований у 460р. н.е., розташовується на мальовничому пагорбі понад містом. До храму ведуть нескінченні сходи, котрі було закладено ще у 17 сторіччі. По дорозі на верх ми мали можливість спостерігати як уздовж тих сходів бісяться вельми зденервовані таким підйомом мавпи. Поводять ці істоти себе більш, ніж нахабно - вже нагорі я причаївся із фотоапаратом біля ступи храму, спостерігаючи, як одна із цих нетерпеливих святих істот регулярно вихоплювала із рук людей, що стояли у черзі до олтаря, якусь їжу -   лишень встигала доїсти попередні ласощі. Таке жертво приношення на олтарі призначалась богам, а фактично діставалось тим же мавпам.

У цьому храмі, при бажанні, можливо за 50 центів   на день практикувати буддизм із англомовним учителем - за їжу і за дах над головою вам не треба буде турбуватись.

Дорогою додому Геннадій та Оксана завели нас на Dorbur Squere - найгарніше тут місце. До речі вхід на площу платний. Як завжди, я зі своїм фотоапаратом відірвався від решти компанії і випадково потрапив до одного дивного храму. Привабив мене тонкий дерев’яний барельєф його стін, а різьба його дворику виявилась навіть іще прекраснішою. Я спитав у служителя, чи можу фотографувати і на диво дістав стверджувальну відповідь. З тих пір той служитель не полишав мене - я було подумав, що іще один нав’язується у гіди, але дещо у його словах, мене зацікавило. Він розповідав про дивне вірування, про дивний культ, що існує як посеред буддистських общин, так і серед індуістських - про культ Кумарі. Очевидно, що я потрапив до їх центрального, а може і єдиного, храму.

Поки я займався зйомкою дворику, він увесь час стояв понад моєю душею і продовжував розповідати про те що Кумарі - це втілення індуістської богині Калі - богині смерті. Ці люди вважають, що дух Калі після реінкарнації перевтілюється у одну із новонароджених дівчат і не покидає нового тіла до досягнення нею періоду статевого дозрівання. Жерці храму кожен раз повинні безпомилково віднайти чергове дівча, котре на їх думку і є втіленням богині. Спочатку за зовнішніми ознаками знаходять декілька претенденток - таких ознак біля тридцяти. Відбирають дівчат лише із буддистського клану Сакя. Усіх маленьких кандидаток запирають на ніч у темну кімнату - це неабияке випробування , адже там поміж інших жахливих речей знаходяться відрубані окривавлені голови волів. Та з малеч, котра не злякається, а незворушливо медитуватиме цілу ніч і вважатиметься богинею Калі.

Четвертого дня ми залишили Катманду і направились у Покхару. Це друге за чисельністю жителів місто Непалу, туристичне, із найдорожчими у Непалі цінами, воно розташовується у підніжжі масиву г. Анапурна - одного із небагатьох восьмитисячників світу. Власне туристична частина міста тягнеться уздовж берега мальовничого озера - тут і ми і посилились.

У цих краях туристичний сезон починається у вересні, а ми ж попали в період мусонів. Покхара є ще і найвологішим містом країни і дощі тут можуть тривати по 10 год. на добу. Саме тому у цей час ціни в багато чисельних готелях є дуже навіть терпимими - ми з Андрієм та Любком платимо 100 рупій (1,5 USD) за трьохмісний номер в чарівному готелі із садом неподалік озера.

Саме цей район є пристанищем повстанців - маоїстів. Ситуація у країні подібна до колумбійської - місцеві партизани так само є соціалістами (і, можливо, комуністами?), так само вони утримують свою територію у важкодоступних районах, так само, але можливо у меншій мірі, практикують різноманітні диверсії - у тому числі і кіднаппінг. Два тижні тому у одному із центральних готелів Покхари вибухнула бомба.

Нижче я наводжу уривки зі деяких Непальських газет за день 26 червня 2004 року. Газета " The Himalayan" в цей день у статті "Маоїстський план удару по місту розкрито - кажуть армійці" пише: "Силам безпеки вдалось розкрити маоїстський план створення "великого хаосу" шляхом вибухів мотоциклетних бомб у чутливих та людних районах напроти Singha

Durbar (йдеться про Катманду). Таку інформацію надала перша бригада Королівської Армії Непалу (RNA). Цим підрозділом було продемонстровано захоплену літературу, вибухові речовини, та різні типи саморобних бомб..."

У цьому ж номері, у статті "Маоїсти вбили племінника екс-прем’єр міністра Thapa" йдеться про те що - цитую:   "Маоїсти вбили Ramuji Thapa, 48, племінника колишнього прем’єр-міністра Sarya Bahadur Thapa, перерізавши йому горло. Thapa був жителем Muga VDC-2 (так, мабуть, зазначаються округи). Він залишив по собі дружину і трьох синів. Четверо маоїстів перестріли його в п’ятдесяти метрах від дому і убили біля 4.15p . m. Разом із ним був Kedar Ghimere, але маоїсти не спричинили останньому жодних пошкоджень... Вважають, що Thapa був убитий за те, що нібито шпигував проти маоїстів..."

У той же час " The Kathmandu Post " за 26 червня у статті "Маоїсти вбили чотирьох, звільнили - 140 робочих цементного заводу" узагальнює події останніх днів: "Останні події, пов’язані із змовниками коштували життя по меншій мірі чотирьох чоловік. З іншого боку не припинились випадки викрадання людей і бомбардування. Єдиною позитивною заміткою серед цього хаосу було те, що маоїстські повстанці звільнили усіх працівників захопленого ними Удайпурського цементного заводу."

Такою є сьогоднішня ситуація у Непалі, якщо вірити пресі. Від людей же ми чули, що армія маоїстів є не менш чисельною і не гірше озброєною за RNA.

Одна із пліток, що ми чули, заслуговує окремої уваги. Йдеться про контроль маоїстів над туристичною територією г. Анапурна, куди ми невдовзі вирушимо. Доведеться спочатку минати державні пости - ті люди повинні будуть перевірити, чи наявні у нас офіційні дозволи, а потім ще і пости маоїстів - ті нібито збирають по 1000 рупій (15 USD ) з кожного за пересування по їх території. На фоні загального хаосу ми вирішили не робити офіційних перепусток, котрі коштували би нам по 2000 рупій з людини. Я особисто дуже зацікавлений у інтерв’ю із маоїстами. Сподіваюсь, до зустрічі, друзі.

Ігор МАРКІН. Непал